back

17 травня День пам’яті жертв політичних репресій

17 травня 2020

Великий терор — масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках для ліквідації політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб. До розстрілу — близько двох третин із них.

 

На Чернігівщині, за даними протоколів «трійки» при управлінні НКВС в області, з 9 серпня 1937 року до 26 вересня 1938 року було розглянуто понад 8 тисяч справ. Розстріляно — 4 367 осіб, відправлено до тюрми — 3 455.

 

Керівники Чернігівського обласного управління НКВС у лютому 1938 року просили збільшити ліміти репресій — планову кількість жертв — на 300 душ, а на 1 квітня 1938 року вже на 1200 по першій категорії (розстріл) та 2500 по другій (ув’язнення).

 

На території сучасної Козелеччини лише за списками реабілітованих було репресовано 213 жи­те­лів. Основними ворогами режиму були прості селяни-одноосібники. За масштабами репресій необхідно виділити села Євминку, Чемер, Тополі, де радянські активісти були особливо заповзятими. Лише, згідно списку реабілітованих, у Чемері було реп­ре­совано 49 осіб разом із родинами. Та незважаючи ні на що, не всі пішли до колгоспів. Згід­но довідки НКДБ у Козелецькому районі 1950-го року ще існувало 115 одноосібних селянських гос­подарств.

 

За даними СБУ, в районі за період з 1929 до 1946 року репресовано 429 осіб (з членами сімей це більше 2 тис. людей). Ці цифри занижені, бо це люди, які були безпідставно розстріляні та ре­абілітовані ще за радянської влади у 1956 і 1989 роках. Але під реабілітацію не потрапили розкуркулені селяни, яких вислали на північ, де вони, за свідченням документів були тихо і вже без зайвого розголосу репресовані пов­торно.

 

Під Черніговом у лісі поблизу села Халявин знаходиться місце таємного поховання жертв політичних репресій комуністичного режиму, яке організувало управління НКВС. На цьому місці з кінця 1980-х років стоїть пам’ятний знак «Жертвам сталінських репресій 30-40-х — початку 50-х років ХХ століть».

 

Разом із «ворогами народу» репресували і членів їхніх родин. Так, на кінець 1937 року на Чернігівщині було заарештовано 189 дружин репресованих. А у дитячих будинках лише в нашій області держава примусово утримувала 200 дітей репресованих (за даними на 1938 рік).

 

Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів», затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

 

Часи Великого терору в масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою.

 

Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Йосипа Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Проте реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

 

Головний спеціаліст з інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю Козелецької райдержадміністрації з використанням

матеріалів Ураїнського інституту національної пам’яті