Козелецька РДА
    Анонси











                                  
                                  
                                  
                                  
                                  
                                  
                                  
                                  

                                  Назад

                                  Сьогодні 100 років від часу створення Української Центральної Ради

                                  17 березня 1917 року в Києві було створено Українську Центральну Раду (УЦР) – національний політичний центр, згодом перший український парламент, який керував національно-визвольним рухом українського народу, а потім і відродженою державою – Українською Народною Республікою (УНР).

                                  Центральна Рада була створена з ініціативи демократичної української інтелігенції, об’єднаної в Товариство Українських Поступовців, за участю політичних партій України, а також представників робітництва, духовенства, військових, студентів, громадських і культурних організацій. Головою УЦР було обрано Михайла Грушевського, заступниками голови Володимира Науменка та Дмитра Антоновича. Склад Центральної Ради поповнювався і розширювався на демократичній основі. Уже наприкінці липня УЦР налічувала 822 члени.

                                  За весь час свого існування Центральна Рада видала чотири Універсали (державно-політичні акти), які визначили етапи Української держави – від автономної до самостійної. Своїм І Універсалом, 23 червня 1917 року, УЦР фактично проголосила автономію України. Потім сформувала Генеральний Секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком – перший уряд України. Другий Універсал – 16 липня 1917 року, був кроком назад, своєрідним компромісом із російським Тимчасовим урядом. Він проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.

                                  Після більшовицького перевороту в Петрограді Центральна Рада ІІІ Універсалом, 20 листопада 1917 року, проголосила створення Української Народної Республіки (УНР), з визначенням її у федеральних зв’язках з Росією. Як свідчили результати виборів до Всеросійських Установчих зборів, 25 листопада 1917 року, вона мала тоді за собою більшість населення України, оскільки українські партії, що відігравали провідну роль в УЦР (а це були українські есери і соціал-демократи), здобули 75 відсотків голосів виборців (більшовики лише 10%). Скликаний 17 грудня 1917 року в Києві І Всеукраїнський з’їзд Рад селянських, солдатських і робітничих депутатів висловив повну довіру і підтримку Українській Центральній Раді. Але подальша діяльність Центральної Ради значно ускладнилася протидією місцевих більшовиків і уряду Радянської Росії, яка поставила собі за мету будь-що завадити українській незалежності й не випустити Україну зі сфери своїх інтересів. Фактично вже з кінця листопада 1917 року більшовики почали готуватися до повалення Української Центральної Ради і захоплення влади в Україні. Ленін і Троцький написали «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради», на противагу УЦР у Харкові був сформований радянський уряд (Народний Секретаріат), а Україну було проголошено Республікою Рад. До того ж Росія розпочала проти України відкриту збройну агресію. Саме в цей надзвичайно гострий момент 22 січня 1918 року і був обнародуваний ІV Універсал Центральної Ради, яким Україна проголошувалася самостійною державою. Після цього було ухвалено ще ряд важливих законів - про 8-годинний робочий день, земельну реформу, грошову систему, державний герб УНР тощо. Останній її законодавчий акт, прийнятий 29 квітня 1918 року в Києві, ухвалив Конституцію Української Народної Республіки.

                                  Виступаючи у Верховній Раді України на відкритті  виставки «100 років першого українського парламенту», присвяченої сторіччю Української Центральної Ради, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович переконливо зазначив: «Нинішні політики повинні уважно вивчити уроки Української революції 1917-1921 років. Найважливіший з них: в Україні кожен з них може мати друзів, суперників, опонентів. Вороги, з якими слід боротися справді безкомпромісно, – лише за межами країни, у Росії, яка веде війну проти усіх нас. Суперники чи опоненти можуть бачити Україну іншою. Вороги ж її просто не бачать у майбутньому. Вони можуть вдавати союзників чи навіть друзів, але їх метою є знищити нашу державу.

                                  Учасники Української революції 1917-1921 років зрозуміли цей урок надто пізно. Тому полишили країну на поталу ворогу і дописували свої повчальні мемуари в кав'ярнях Відня, Парижа чи Берліна. Нинішні політики ще мають шанс зробити так, щоб нащадки могли без брому читати про їх діяння».

                                  Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації

                                  Назад



                                  17 Листопада 2017 15:46
                                  17 Листопада 2017 15:02
                                  17 Листопада 2017 08:36
                                  16 Листопада 2017 14:49
                                  24 Жовтня 2017 09:40
                                  21 Серпня 2017 15:57

                                  Чи задоволені Ви роботою ЦНАП та умовами, створеними для відвідувачів?